Анна Ганган
Head of Human Resources

Розкажи, будь ласка, як та коли ти вирішила розпочати свій шлях в HR?

— Можна сказати, що це відбувалося поступово, починаючи з літа 2022 року 🙂 Поки ми були малесенькою агенцією, людей у команді було зовсім небагато. Тоді окремої посади HR не було. Коли в роботу заходив новий проєкт, наші спеціалісти самостійно шукали талановитих помічників. 

Я тоді працювала project-менеджером та взялася за пошук людей у команду. У процесі зрозуміла, що мені досить зручно та комфортно в цій ролі.

Виявилося, що я можу спокійно спілкуватися з незнайомими людьми під час співбесід, а ще мені дуже подобається влаштовувати весь процес відбору, починаючи з вивчення резюме й завершуючи оферами. Вони, чесно кажучи, є найприємнішою частиною роботи. Ну, це ж правда класно, коли ти надсилаєш людині пропозицію та отримуєш згоду. 

Ще Сергій помітив, що я вмію відчувати, наскільки людина «наша». Це навіть не зовсім раціонально, адже спираюся не лише на скіли. Радше дивлюся на глобальні цінності кандидата, його характер, підхід до роботи. Виявляється, усе це можна зрозуміти, подивившись на резюме. А на етапі співбесіди настає цілковите усвідомлення 🙂

Із якими завданнями ти працювала впродовж своєї кар’єри? 

— Пропоную говорити саме про HR-напрям. Тут насправді багато завдань. Бо щоб написати навіть опис вакансії, спочатку треба розібратися, що ця людина взагалі має робити. Тому доводиться розбиратися в тонкощах роботи, наприклад, контент-маркетологів або дизайнерів. 

Наступний крок — вивчення резюме. Потім — перші, так звані «діагностичні», співбесіди. За майже кожною з них тягнеться «шлейф» комунікацій. Це загалом не дивно, і це моє топзавдання. 

Не всі свої запитання людина встигає поставити під час розмови, тому дещо уточнює потім. Я відповідаю за те, щоб ця взаємодія була комфортною для кандидатів, адже для всіх нас увага має значення. 

Що було цікавого у твоїй роботі за останній час? 

— Приблизно все 🙂 Я вважаю, що моя робота сама собою цікава, бо передбачає постійні знайомства з новими людьми абсолютно різного складу розуму. Тобто технічний спеціаліст мислить одним чином, а project-менеджер — геть іншим. 

Водночас перелік запитань, котрі я ставлю на співбесідах, приблизно однаковий. А відповіді чую максимально різні. Виявляється, що я маю нагоду дізнатися, наскільки різний світогляд у людей. І часто замислююсь: це якось залежить від спеціалізації чи життєвого шляху? 

Отже, HR, на мою думку, стає трошки психологом та починає певною мірою краще розуміти людей. І іноді вже менше дивується поведінці оточення в різних ситуаціях та обставинах.

А що тобі подобається в роботі найбільше?

— Щоб це пояснити, треба деталізувати, що я не лише HR, а ще й People Partner та HR-generalist, вибачте за тавтологію. 

Поєднуючи ці ролі, у певні періоди я займаюся тим, що мені подобається та вдається. Наприклад, не лише шукаю та адаптую новачків у команді. Крім цього, я проводжу різні розважальні заходи для колективу, обираю та замовляю подарунки до свят. 

Звісно, реалії нашого часу накладають обмеження на той самий тимбілдінг, але не роблять його неможливим. Мені цікаво зробити так, щоб навіть на відстані ми могли зібратися, провести час разом та краще пізнати колег. 

Яка твоя місія?

— Думаю, що вона полягає в тому, щоб реально зрозуміти людину, її справжні потреби. А далі зібрати умовний пазл: знайти нам класного спеціаліста, котрий посилить агенцію, а кандидату запропонувати роботу, що принесе йому не лише заробіток, а й можливості для розвитку та самореалізації.

Тобто я маю дивитися на перспективу, щоб прогнозувати шляхи розвитку людини та долучати до команди тих, із ким складеться «perfect match». 

Також треба пам’ятати, що я ж і People Partner. У цій іпостасі моя місія — зробити так, щоб усі «солвенятка» були щасливі, задоволені життям і роботою, мали комфортні умови для праці та спілкування в команді.

Які плюси та мінуси має професія HR, на твою думку?

— Тут знов про те саме: спілкування з великою кількістю людей. Це одночасно плюс та мінус. Із одного боку, це цікаво, пізнавально. Із іншого ж — хай там як, та спілкування з іншими людьми виснажує, ти віддаєш свою енергію.

У випадку з командою ти завжди отримуєш, скажімо так, фідбек енергії у відповідь. Вона може бути у вигляді вдячності, позитивних емоцій. Коли ж ми говоримо про ейчарство, саме пошук, то тут зворотного потоку енергії не так багато.

Так відбувається через те, що кандидати можуть бути трохи настороженими. Багато хто намагається сподобатися, але насправді не відчуває до тебе симпатії. Трапляються й ситуації, коли людина взагалі не налаштована на розмову, закрита. От після таких співбесід аж хочеться іноді сходити до психолога. Але насправді це нормально. Люди різні, робота HR саме така — постійна школа життя. 

Що зараз для тебе найважче в роботі HR?

— Це момент, коли мені потрібно відмовляти людям. Особливо якщо ці люди мені загалом сподобалися, були класні, відповідали критеріям за шкалою «нашості». Проте не влаштували, наприклад, за скілами, обов’язковими для цієї професії.

Та що там, завжди важко відмовляти, навіть якщо мені ця людина не сподобалася.

Коли ж доводиться прощатися з людьми, які вже в команді, це ще складніше. Особливо якщо вони йдуть без попередження, або, наприклад, стає зрозуміло, що якість роботи не влаштовує. А ти ж вже звик до людини, відчув її своєю, вклав емоції.

Якими якостями має володіти HR? 

— Тут можна відповісти дуже заїждженою фразою про комунікабельність, але без неї, правда, нікуди. Тому потрібно володіти, перш за все, умінням розмовляти, правильно доносити свою думку, проговорювати місію агенції, компанії.

Дуже важливо правдиво доносити, яка робота чекає на людину. Нам не потрібно, щоб люди думали, що вони прийдуть, наприклад, у санаторій із лайтовим режимом.

Ми завжди пояснюємо, що робота в нас активна, команда не токсична, процеси побудовані певним чином. 

Крім того, я вважаю, що дуже важливою якістю є емпатія. Саме вона дає змогу буквально за однією фразою зрозуміти, що людина, наприклад, утратила мотивацію чи, навпаки, мотивована та задоволена роботою.

Які найбільші провали були у твоїй практиці?

— Можна було б сказати, що це люди, які в нас довго не затрималися. Адже це ж я їх узяла, голосувала за них, коли ми обирали кандидата. Але я так не скажу. Бо вважаю, що ми все одно були потрібні одне одному в той період.

Про провал скажу так: це був конкретний момент сорому, коли я не достатньо коректно відповіла кандидату. Так, це не було певною образою чи чимсь подібним. Та ми обоє відчули, що це неправильно. Я тоді дуже втомилася через велику кількість співбесід, але все одно дуже соромно, навіть зараз, що не змогла себе опанувати. 

Порада, яку ти дала б новачку, який прийшов до тебе навчатися?

— Не боятися. Під цим я маю на увазі, що не слід боятися брати на себе відповідальність.

Коли ми наймаємо людину, то впевнені в її експертності, компетентності. Отже, даємо їй право бути сміливою, приймати рішення. Але водночас потрібно знати, що за їхню реалізацію та результати відповідати теж потрібно. Не варто цього боятися. Навіть помилки вчать. 

Які тенденції в HR ти бачиш? 

— У наймі це автоматизація. Є багато сервісів, які допомагають автоматизувати та візуалізувати процеси, ведення бази, формування списку резервних кандидатів.

Я планую ввести їх у роботу нашої агенції в цьому році, щоб працювати максимально ефективно. 

Що б ти порадила як HR підприємцям, які читають це інтерв’ю?

— Бути чесними. Починаючи від опису вакансії, не вигадувати нічого такого, чого у вас немає в компанії. Перш ніж публікувати вакансії, сісти та подумати над цінностями, які для вас важливі в працівниках.

Коли ти чітко уявляєш, із якими цінностями людина має прийти, то все інше вже простіше. 

Також я наголошую, що не лише ми обираємо працівників. Спеціалісти теж обирають, із ким працювати. Тому краще все казати докладно і так, як воно є. Це дасть змогу всім учасникам процесу приймати зважені рішення. 

Дякую за цікаву та позитивну розмову, гарного дня!