Інтерв’ю з Олександром Ковальчуком — підприємцем, засновником Alex K Company

Привіт!

Я Сергій Соловйов, CEO агенції Solve Marketing.

Сьогодні я поспілкуюсь із талановитим підприємцем Олександром Ковальчуком, засновником Alex K Company та обговоримо такі питання:

робота чи творчість — що обрати, та чи потрібно обирати взагалі;
як налаштувати роботу команди так, щоб працювати 1 годину на добу;
як провести ідеальну співбесіду для топ-менеджера;
як обрати бізнес-партнера та організувати роботу, щоб усі були щасливі;
інвестиції та ще дещо, про що ви дізнаєтесь, прочитавши до кінця.

Інтерв’ю з Олександром Ковальчуком — підприємцем, засновником Alex K Company

— Розпочнімо з одного з моїх улюблених питань, які я задаю. Уяви, що ти їдеш у ліфті з підприємцем, який для тебе — авторитет, і ти хотів би з ним співпрацювати. У тебе є хвилина, щоб з ним познайомитись. Що ти йому скажеш?

— Напевно, це буде такий діалог:

“ — Ти навіть не уявляєш, скільки грошей ми можемо заробити разом. Уяви суму, яку бажав би отримувати. Є? А тепер помнож на 10.

— Я готовий — відповів би мені співрозмовник.

— А чому так довго чекав? Точно уявив? Максимум? А може, краще уявити суму, яку хочу заробляти Ілон Маск, і цю суму помнож на 10.”

— Ти зайшов одразу з козирів, так?

— Звичайно, людину потрібно мотивувати. Якщо я буду розповідати те, що цікаво саме мені, це не обов’язково зацікавить мого співрозмовника.

— Добре. Це інтерв’ю читають люди, які так чи інакше мають відношення до бізнесу, і їм цікаво просто зрозуміти: в якій тематиці, хто з чим працює. Якби ти міг розповісти про сферу бізнесу з якою ти працюєш, що б ти розповів?

— Основні напрями — це транспортна логістика та інвестування. Там, де важливий етап перемовин. Мене захоплює спілкування з людьми, коли я можу дізнатись про людину більше, ніж вона може про себе розповісти за 20 хвилин. У мене для цього вже багато досвіду, тож я ним користуюсь у бізнесі.

— А що зараз відбувається з транспортною логістикою в Україні? Як ти вважаєш?

— Ще до 24 лютого я жартував, що логістика — це після харчових продуктів ледь не єдина сфера, яка буде жити навіть під час війни. Але я не міг уявити, що так буде насправді.

Порівняно з тим, що було до повномасштабного вторгнення — роботи стало більше. Я зараз навіть переглядаю структуру нашого підприємства, щоб масштабуватись.

— Для тих людей, хто не знає до кінця, ну, наприклад як я, що таке транспортна логістика — я правильно розумію що це перевезення вантажів для якогось конкретного замовника?

— Так, ти маєш рацію. Але сама логістика — це не просто перевезення, цим займаються транспортні компанії. Логістика у загальному розумінні — це організація комплексного рішення для клієнта його задачі у найвигідніший та ефективніший спосіб.

Наприклад, клієнт може прийти з запитом “потрібна машина на 20 тонн”. Наша задача — зрозуміти, що саме клієнт планує доставити, і вирішити, яким маршрутом та транспортним засобом це буде ефективніше. Часто клієнт приходить до нас зі своїм баченням реалізації запиту, але це коштує вдвічі більше ніж варіант, який пропонуємо ми завдяки нашому досвіду. Адже тут потрібно вміти подивитись на питання під іншим кутом, щоб отримати бажаний результат у найвигідніший спосіб. Тому це можна назвати трохи творчою професією.

— Скажи, яке місце займає творчість у твоєму житті? Наскільки ти творчий взагалі?

— Я вважаю себе досить творчою людиною. Наприклад, я пишу вірші та оповідання, виступав та навіть викладав у театральній студії, малюю, займаюсь фотографією. Останнім часом з’явилось бажання співати, і я навіть брав уроки, до яких планую незабаром повернутись. Один психолог радив переводити фокус уваги з творчості на бізнес, бо здається, що творчості забагато.

Я навіть почав помічати, що за допомогою творчих процесів я ніби відходив від робочих питань, які мені не подобаються. В підсумку відчував докори сумління від того, що не виконав робочі питання та не отримував задоволення від занять творчістю.

Тому я для себе визначив ідеальний формат: я планово активно працюю, а у вільний від бізнесу час займаюсь тим що мені подобається. Для мене ідеальна схема — “добре працювати та добре відпочивати”, та організовувати плани так, щоб робота не займала багато часу та була у задоволення. В ідеалі для мене — отримувати задоволення і від роботи. Мій знайомий називає це “монетизація задоволення”. Якщо підсумувати — я вважаю, що треба жити 24/7, а не після 18:00 та на вихідні.

— А скільки ти часу зараз витрачаєш на бізнес в порівнянні до творчості? Бо у тебе такий список хобі, на нього треба багато часу.

— Непристойно мало, десь 1 годину на добу. Дехто може вважати, що це лінь, але це не так.

— Є люди, які постійно працюють, навіть коли можуть не працювати, а є навпаки. Ти себе до яких відносиш? До тих хто не працював би зовсім?

— Я відношу себе до людей, які можуть багато працювати, коли захоплені тим, що роблять. Були часи, коли я працював по 20 годин на добу. Але зараз у мене в Alex K Company є певні задачі, які я виконую. Усе інше працює без мого втручання.

Власне, тому я зараз працюю над новими проєктами, де займаюсь стратегічними питаннями, і цей процес мене бадьорить та заряджає енергією. Дуже важливо було вчасно зрозуміти, що саме подобається робити, тому що схожий функціонал можна застосовувати в будь-якій ніші. До речі, у цьому мені допомогли наш спільний знайомий, коуч Юрій Фрідман, та Іванна Євсєєва, тож дуже раджу звернутись до нього тим, хто хоче почати працювати у своє задоволення.

Окрім стратегічного планування мені дуже подобається проводити співбесіди. Наприклад, коли я шукаю людину на посаду топменеджер, я можу провести інтерв’ю тривалістю 30 хвилин, а потім спілкуватись з кандидатом ще 4-5 годин. Але це буде просто спілкування — не співбесіда чи інтерв’ю. Від такої взаємодії у мене стає більше енергії.

— Якщо людина витримала чотири години співбесіди — це гідний кандидат?

— Ідеальне спілкування — коли воно триває декілька годин. За цей час ти можеш помітити якісь важливі тобі якості людини. До того ж можна тримати обличчя 20-30 хвилин, а от 2-3 години поспіль це неможливо — десь точно буде прокол.

— Тобто це можна винести в пораду для проведення співбесід на керівні, топові позиції: тримай людину 4 години, і вона проколиться.

— На мою думку, достатньо півтори-дві години. Звичайно, може здатись, що і це вже занадто, але я отримую від цього задоволення. Тим паче з людиною, яка планує займати керівну посаду у твоїй компанії, точно буде про що поговорити. У моєму випадку така співбесіда перетворюється на цікаву розмову для обох учасників.

— Мені все ж таки цікаво повернутися до питання, як можна працювати декілька годин на день і ефективно керувати своїм бізнесом? Сформулюй кілька порад, що для цього потрібно?

— Я хотів би підвищити ефективність свого керівництва. Зараз мій бізнес дозволяє десь на 50-70% жити так, як я хочу, подорожувати, працювати мінімальний час. Але, як поради, я б виділив такі пункти для наших читачів.

Важливо налаштувати усі процеси у компанії, зробити їх стандартизованими.
Будувати такі відносини з працівниками, де є і відповідальність, і свобода в рамках своїх повноважень та задач. Люди в цілому люблять відповідальність. Питання полягає в тому, як це організувати.

— Мені дуже цікаво, а в які моменти людину треба змінювати, навіщо?

— Припустимо, ти хочеш щось змінити у компанії. Наприклад, як я, плануєш кардинально змінити структуру, відкрити новий напрям, і для цього наймаєш нових менеджерів. Вони потрапляють у вже наявну систему, та підлаштовуються під старі формати. Тоді впроваджувати зміни будеш довго та важко.

У мене є співробітники, які працюють 10-14 років. Це і дуже добре, і тяжко водночас.

— А чому це тяжко?

— Зазвичай це добре. Але, припустимо, ти керуєш компанією вже багато років, і змінюється твоє бачення бізнесу, твій підхід. А твій колектив змінюється з власною швидкістю. Тому я пробував різні підходи, та зупинився на тому, що під час впровадження змін має бути комфортно мені та моїм співробітникам. Ми не ламаємо потяг, який досить гарно їде, не розбираємо рейки, а робимо його роботу ефективнішою. Також, спираючись на досвід, поруч будуємо нові рейки. В результаті отримуємо спокій, ефективність та 2 потяги, що працюють.

— На цей рахунок почув цікаву думку від мого наставника Фелікса Морозовського, який наводив як приклад діалог двох керівників. “— А ви не боїтесь, що ваші співробітники навчаться та підуть? — Ні, я боюсь що вони не навчаться та залишаться”.

Знов повертаємося до питання, як працювати одну-дві години на день і бути ефективним. Розкажи, як ти розумієш загальні процеси компанії, що це таке на твою думку? Як вибудовувати відносини між людьми, налаштовувати систему?

— Взагалі я не вважаю доцільним прописувати ідеальну та дуже детальну систему, як, наприклад, у банку, де стандартизовано взагалі усе, і немає місця для творчості кожного співробітника. Мені подобається працювати з ініціативними та в рамках задач творчими людьми. Якщо для досягнення мети треба порушити правила — ми це свідомо робимо.

У мене в компанії прописаний, наприклад, шлях клієнта — за яким кроком що йде, але це не жорсткі інструкції. Або, наприклад, щодня о 10:00 ми приділяємо час на оперативку. Це зробили правилом, яке тепер приносить багато користі.

Але це, звичайно, залежить від масштабу компанії та самого засновника — чим вона більше, тим більше має бути стандартизованих процесів та менша залежність від кожної людини окремо.

— Якщо казати про посадові інструкції — хто їх пише у твоїй компанії? Керівники відділів, чи ти їх писав?

— У нас існують такі інструкції. Деякі писав я, деякі писали разом зі співробітниками. Але у нашому випадку я не можу сказати, що ми їх суворо дотримуємось — у нас більш сімейний підхід у бізнесі.

— А в тебе є в бізнесі партнери?

— У логістиці — немає. Але я зараз працюю над стартом нового проєкту, і там планується структура, в якій у мене будуть ще два партнери. До цього був досвід у сфері будівництва, там я 15 років працював з двома партнерами. Мені подобається працювати з партнерами. Я — командна людина.

До речі, можу нашим читачам порадити книгу “Pro Партнерство” Петра Синегуба — там на відміну від багатьох інших книг на цю тему все зрозуміло, як має працювати на практиці, а не в теорії.

— А якщо казати про партнерство — який, на твій погляд, головний плюс від партнерства?

— По-перше, з гарним партнером ти маєш змогу виконати багато роботи швидше та якісніше. Тим паче у команді працювати цікавіше.

По-друге, обравши правильного партнера ти зменшуєш ризики, які можуть бути при прийнятті рішень, тому що у кожного є свій життєвий та бізнес-досвід.

По-третє, це допомога у фінансовому плані, і це пришвидшує процес.

Особисто для мене ще один важливий фактор партнерства, оскільки я багато подорожую — я можу на якийсь час залишити бізнес на партнера, і поїхати у подорож, наприклад.

— А з боку фіксації домовленості з партнерами тобі ближче формат джентльменської угоди, чи викласти все на папір?

— Я поважаю джентльменську угоду, але останнім часом мені здається більш доречним формат задокументованої домовленості. Не обов’язково йти до нотаріуса, але важливо сісти разом, все прописати та зрозуміти один одного. Тому що усну домовленість можна забути, не так зрозуміти.

Але навіть дуже цікаву економічно паперову угоду я буду підписувати лише з людиною, з якою у мене співпадає світогляд та цінності.

— А чи є в тебе шаблон партнерської угоди, яким ти міг би поділитися з читачами?

— У мене є приклади, але договір не може бути універсальним. Тому рекомендую складати кожну угоду окремо, враховуючи специфіку бізнесу та особливості партнерів.

У випадку, коли ви працюєте над створенням масштабного бізнесу, раджу одразу звертатись за допомогою до юриста. Є спеціалісти, які займаються саме складанням партнерських угод. Вони організовують спільну зустріч, і розпитують вас. Це зручно, тому що часом незручні питання ставить не один з партнерів, а стороння людина. Наприклад, якщо партнер запитає: “— Що ми робимо, якщо один з партнерів захоче піти” — це може сприйматись на особистий рахунок та провокувати образи, іноді навіть конфлікти. А так усі питання ставить інша людина, на яку ніхто не ображатиметься.

— Дякую, з цим зрозуміло. Оскільки ми — маркетингова агенція, то як же без питання про маркетинг? У твоєму логістичному бізнесі звідки зараз приходять додаткові клієнти? Ти використовуєш якісь канали digital-маркетингу, інтернет рекламу, чи щось таке?

— Зазвичай не використовую. Більшість клієнтів працюють з нами багато років. У цій сфері життєвий цикл у клієнта дуже довгий: є клієнти, з якими працюємо 10-12 років. Ми можемо телефонувати старим клієнтам, продзвонювати бази, але це відбувається планомірно.

Але у тому бізнесі, підготовкою до старту якого я зараз займаюсь, реклама буде необхідна. Там, як у більшості бізнесів: хочеш збільшити прибуток компанії у 5-10 разів — повинен опановувати усі сучасні засоби комунікації з клієнтами.

— Зрозумів. Розкажи читачам докладніше про досвід інвестування.

— Раніше це можна було назвати моїм хобі. Зараз я почав над цим працювати як з бізнесом — коли зрозумів, що у логістиці у мене усе налаштовано, я вирішив приділити увагу цьому напрямку.

Я щоразу спілкуюсь з новими людьми, вивчаю новий продукт. Мені цікаво брати участь на старті життя нового проєкту.

Тут ми знов повертаємось до теми бізнес-партнерів: зазвичай до мене звертаються молоді талановиті люди з крутими ідеями, які вже були протестовані, але на повноцінну реалізацію не вистачає коштів, або немає досвіду, наприклад, у створенні команди. Але вони мають базу і з нею приходять до мене — тоді з ними цікаво. Це зазвичай люди до 25 років, з полум’ям в очах, з бажанням працювати. Я сам був таким у такому віці, тому мені подобається з ними співпрацювати.

— Я правильно розумію, що ти шукаєш, чи до тебе приходять люди, які шукають інвестиції для масштабування своїх бізнесів?

— Зазвичай це конкретні люди, у яких ще немає оформлених компаній. Це підприємці, але ще не власники бізнесів.

— І які сфери тобі цікаві найбільше для інвестування?

— Зазвичай я розглядаю ті напрямки, у яких я вже щось розумію, або можу розібратись. От, наприклад, фондові ринки чи криптовалюту я поки не чіпаю, хоча розумію, що там може бути гарний прибуток. Але потрібно приділити багато часу, щоб розібратись з особливостями цих ніш. Як на мене, контролювати те, що не розумієш — дуже важко та неефективно. А от інші теми, де можна швидко розібратись — залюбки розглядаю. Але майже завжди я приймаю рішення, чи буду працювати з проєктом, відштовхуючись не тільки від сфери діяльності. Це той випадок, коли мені важливіша людина, ніж тема, з якою він до мене звернувся.

— Тобто ти вкладаєшся в людей, перш за все?

— Так, зазвичай це відбувається саме так. Я вважаю, що зараз можна побудувати успішну схему, у якій та знаходиш порядного партнера з ідентичними цінностями, і потім знаходиш спеціалістів, які зможуть врівноважити вас своїми знаннями та вміннями, та привести до успіху. І ця схема не буде працювати навпаки: якщо у тебе непорядний партнер — навіть кращі спеціалісти не врятують ситуацію, навіть якщо у нього є знання або гроші.

Зазвичай, після відповіді на 5-7 питань, я розумію, чи щира та порядна людина зі мною спілкується. І, якщо цей етап людина пройшла, то можна далі обговорювати напрямок співпраці, цифри та усе таке інше. Якщо ні — тоді не бачу сенсу далі розмовляти та обговорювати.

— Я зрозумів. Скажи, у тебе був негативний досвід комунікації з такими партнерами, коли ти помилявся у виборі?

— Негативного досвіду дуже багато.

— Можеш навести приклади, щоб зрозуміти ситуації, з якими ти зустрічався?

— Найяскравіший приклад повертає нас до партнерської угоди. Якось я починав новий бізнес, я віддав людині цілий напрямок та ми домовились, що за це він отримуватиме 20% прибутку. Умова — цей напрям має розвиватись. Але десь за 6 місяців з’явилась потреба замінити його на цій посаді із подальшим звільненням. А людина каже, що у неї 20% бізнесу, тому його думку також потрібно враховувати. І ми отримали ситуацію, у якій ми один одного не зрозуміли. Як наслідок, постраждав налагоджений, прибутковий бізнес.

— Назви три якості людей, які ти поважаєш найбільше?

— Напевно це чесність, відкритість, відповідальність та легкість. Я вважаю, що жити та працювати треба ефективно, легко та з задоволенням.

Мені з дитинства батьки прищепили такі цінності. І зараз, коли у мене є власні діти, я розумію важливість такої позиції та дуже вдячний за неї.

— Розкажи, будь ласка, про свою роботу в театрі, чим ти там займався?

— Взагалі я дуже часто бував у театрі як глядач. Мені вже було десь 45 років, і з’явилась ідея піти у театральну студію, Але у мене бізнес, та й вже не дуже слушний вік (як я гадав). Але я думав про це десь два чи три роки.

Одного разу мій знайомий пішов у театральну студію “Образ” під керівництвом Інни Коновалової, та запропонував мені. Я вважаю, що це була доля ? У нас був гарний колектив, з яким ми за пів року зробили постановку “12 стільців”, де я грав головну роль Остапа Бендера. Після цього я почав втрачати цікавість — хотів продовжувати розвиток і йти далі. І от викладачі запропонували мені вести групу. Я мав змогу самостійно обирати напрям, розробляти зайняття, які вони просто затверджували. Так ми з моєю дружиною почали вести групи з театральної майстерності — я у дорослих, а вона — для дітей.

До мене зазвичай приходили люди, які схожі на мене — вже вміли імпровізувати, щось розповідати. Але іноді приходили, наприклад, власники бізнесів, які не можуть гарно сформулювати думку, або розповісти історію. Для мене це було дуже дивно. Одного разу у мене на урок прийшов чоловік, років 30. Десь 30 хвилин він сидів мовчки. Я шукав до нього підхід, а він навіть не хотів розповідати про життя — мовляв, воно нудне в усіх сферах. Минуло десь півтори години, як ми з ним працювали, і він розкрився. Так цікаво почав розповідати про відносини з тоді ще дівчиною, а тепер дружиною, що я був спантеличений. Він був з Вірменії, а дівчина з Азербайджану, і через військовий конфлікт вони приховували стосунки від рідних, і навіть потайки одружились.

Мені подобається бачити у людях зернятка таланту та бачити, як вони за моєю допомогою проростають назовні.

— А що б ти порадив людини, щоб розкрити та розвинути свої таланти? Окрім театру.

— Складно порадити щось одне. Можу запропонувати пробувати усе! Наприклад, я почав малювати та співати у 40 років, коли вже мало хто вірив у те, що у мене вийде. Але я слухав інтуїцію. Малював не те, що казав викладач у художній школі, а те, що хотів сам. Іноді міг усю ніч малювати.

Потрібно позбавлятися шор “у мене не вийде”. Я сів, написав перелік з 30 справ, які хотів би опанувати, і навчався. Дослухався до своїх відчуттів. Тому що, якщо тобі справді цікаво чимось займатись — ти обов’язково навчишся, знайдеш свій спосіб. Адже можна малювати навіть чорні квадрати, і бути знаменитим.