Адреса:

Одеса, вул. Катерининська, 35

Синдром самозванця: що це таке і як позбутися

У світі близько 70% людей хоча б раз у житті стикалися із синдромом самозванця. Як каже Лєра Бородіна, засновниця G.Bar та Oh My Look!: «Ми всі амбасадори синдрому самозванця». Вона знає це по собі та багато років спостерігає за жінками зі своєї команди і бачить, скільки невпевненості у по-справжньому фахових та розумних спеціалістах.

За даними Google, Microsoft, Amazon та Facebook, близько 58% їхніх співробітників вважають себе «самозванцями». І якщо спочатку цей синдром наздоганяв переважно жінок, то сьогодні, згідно з опублікованим International Journal of Behavioral Science дослідженням, він більше не розрізняє своїх жертв за статтю.

Що це за синдром?

Синдром самозванця — це внутрішнє переконання людини у тому, що її справжні знання та компетентність не відповідають тому, як їх оцінює оточення. 

Цей стан не можна віднести до різновиду захворювань психіки, але помітити можна. Людина, попри реальні досягнення та успіхи:

  • сумнівається у своїй професійності;
  • втрачає здатність реально оцінювати власні знання та навички;
  • вважає причиною успіху тільки везіння;
  • намагається робити більше, ніж може;
  • не помічає власного успіху або ставить занадто високі цілі та розчаровується, коли не може їх досягти;
  • постійно боїться не виправдати очікувань оточення та того, що її «шахрайство» вийде назовні.

Уперше про цей синдром заговорили наприкінці 1970-х років, коли психологині Полін Роуз Кленс та Сюзанна Аймс опублікували статтю про свої дослідження, в яких вони вивчали психологічні прояви 150 успішних жінок. 

Експертки дійшли висновку, що абсолютна більшість цих жінок визнавала свої досягнення недостатніми. Свій успіх респондентки вважали не результатом власних зусиль і вчинків, а наслідком сприятливих обставин. При цьому вони боялися, що правда вийде назовні, і всі довкола дізнаються про їхню нібито некомпетентність.

Види «самозванців»

Кожний окремий випадок синдрому можна віднести до одного з п’яти базових видів.

Перфекціоністи

Вірять в те, що вони мають давати ідеальний результат в усьому. Але цього не стається, бо перфекціоністи, на їхню думку, не настільки круті, як про них думають інші люди. Щоб довести протилежне, вони навалюють на себе занадто багато задач і не справляються. А потім весь час побоюються наслідків цього.

Як зізнався в одному з інтерв’ю Василь Задворний, генеральний директор ProZorro, він працював по 50-60 годин на тиждень і навіть у вихідні дні. Проте йому все одно здавалося, що оточення ось-ось зрозуміє, що він взагалі не підходить для своєї посади. 

На початку своєї кар’єри Василь був переконаний, що він має на 100% відповідати функціональним обов’язкам, щоб вважатися ідеальним кандидатом. Наразі Задворний знизив цю планку до 70%, залишивши трохи місця для розвитку.

Експерти

Ці люди почуваються «самозванцями», тому що не знають досконало всього, що на їхню думку потрібно знати про окрему галузь. Вони часто бояться не впоратися з поставленими задачами та схибити. «Експерти» знають, як багато вони ще не знають, і через це знецінюють власну експертність.

У 39 років Нік Білогорський з Харкова обійняв посаду директора з безпеки в корпорації Google. До цього він 19 років пропрацював програмістом у найбільших IT-компаніях США, у тому числі в Facebook та Fortinet. 

На одній з перших зустрічей з новими колегами він відверто сказав, що не почувається саме тією людиною, яку варто було призначити на цю посаду. На його думку, він знаходиться не на своєму місці. 

Більшість присутніх добре розуміла, про що саме говорить Нік. Працюючі провідними експертами в Google, усі вони, як і Білогорський, почувалися менш талановитими та успішними, ніж його оточення.

Генії від природи

Ці «самозванці» почуваються шахраями, тому що вважають, що вони від природи недостатньо компетентні, розумні чи талановиті. Сумнівів у власних здібностях стає в таких людей ще більше, коли щось не виходить з першого разу або потрібен час, щоб напрацювати конкретну навичку.

Том Генкс після чергової ролі зізнався: він часто почувається невпевненим у собі і його мучать думки про те, що актор не заслуговує знаходитися там, де він є зараз. «Коли моє оточення дізнається, що я насправді шахрай, то заберуть у мене все», — саме такі побоювання не дають спокою відомому американському акторові.

До речі, знамениту співачку Леді Гагу синдром самозванця також не оминув. У документальному фільмі-літописі свого життя вона сказала: «Я все ще іноді відчуваю себе невдахою в середній школі. Мені потрібно просто тримати себе в руках. І повторювати собі кожного ранку, що я суперзірка, щоб я змогла пережити день і бути з моїми шанувальниками такою, якою їм потрібно, щоб я була».

Солісти

Це тип людей, які відчувають себе самозванцями, оскільки вони колись змушені були звернутися по допомогу, щоб дійти до нинішнього статусу. «Солісти» не відчувають себе здібними або компетентними, бо вважають, що самі вони б ніколи не досягли певного рівня.

Відома тенісистка Серена Вільямс часто зізнавалася в своїх інтерв’ю, що власними досягненнями завдячує своїй сестрі. Зірка тенісу постійно копіювала старшу за себе Венеру. Як сказала одного разу Серена: «У нашій родині було дві Венери Вільямс — це було божевілля. У ресторанах мої батьки спочатку змушували мене замовляти, але як тільки вона робила своє замовлення, я змінювала свою думку. Мені було важко перестати бути Венерою і стати тією людиною, якою я є».

Суперлюди

Вони вірять в те, що неодмінно повинні досягти вершин, а для цього необхідно постійно працювати, працювати, працювати. В іншому випадку оточення одразу помітить, що перед ними шахрай та самозванець.

Колишній голова ради директорів Starbucks Говард Шульц під час інтерв’ю The New York Times поділився: «Дуже небагато людей, незалежно від того, працювали вони раніше на цій посаді чи ні, сідаючи у це крісло, вважають, що вони достатньо кваліфіковані, щоб бути генеральним директором. Вони не скажуть вам цього, але це правда». Таким «самозванцем» почувався колись і сам Говард Шульц.

Протестуйте себе

Підозрюєте у себе ознаки синдрому самозванця? Тоді дайте чесні відповіді на наступні 5 питань.

  • Чи боїтеся ви зробити помилку в роботі настільки, що навіть не хочете братися за справу?
  • Чи вважаєте ви, що ваш успіх — це наслідок сприятливих зовнішніх обставин?
  • Чи стає вам боляче навіть від найменшої конструктивної критики?
  • Чи є у вас страх, що оточення дізнається, що ви — шахрай і насправді нічого особливого не вмієте, не знаєте та самостійно не досягли?
  • Чи часто ви публічно применшуєте власні досягнення та успіхи?

Навіть одна ствердна відповідь дозволяє запідозрити у вас синдром самозванця. А якщо таких відповідей більше або всі, то «діагноз» стає очевидним.

Як звільнитися від синдрому самозванця?

Перш за все треба визнати, що він у вас є. Бути чесним із самим собою — перший крок, але далеко не останній. Тепер, коли ви розумієте, що до чого, переходьте до наступних кроків.

  • Зупиніть потік критики у власній голові. Викладіть на папері всі подібні думки, а потім навпроти кожної напишіть заперечення, чому це не так. Також сформулюйте підтримуючу установку.
  • Фіксуйте власні досягнення. Заведіть звичку кожного вечора записувати 5, 7, 10 досягнень за минулий день. Занотовуйте навіть дрібниці. Спочатку це буде важко, але коли синдром трохи відпустить, стане легше, а з часом навіть приємно.
  • Заручіться підтримкою колег, друзів, родини або психотерапевтичної групи. Наскільки це можливо, припиніть спілкування з тими, хто постійно вас критикує, або хоча б зведіть його до мінімуму.
  • Змініть ставлення до помилок. Немає людей, які б не помилялися. Замість того, щоб тонути у відчутті сорому, проаналізуйте причини, що призвели до помилки. Напрацюйте конструктивні рішення на майбутнє.
  • Частіше звертайтеся до свого минулого досвіду, не знецінюйте його. У цьому дуже допомагає складання резюме. Ви витратите всього годину, але побачите, який цікавий шлях пройшли і чого змогли досягти насправді.

А ще будьте до себе добрішими, більш м’якими та поблажливими. Уявіть, що перед вами ваш найкращий друг. Що б ви йому сказали? Почали б сварити чи навпаки підбадьорили та підтримали?

Було цікаво? Читайте інші цікаві статті про маркетинг, бізнес, психологію та інше на блозі Solve Marketing

Як працює відділ маркетингу?

Підпишіться на розсилку та отримайте повну версію електронної книги для підприємців та маркетологів

 

Вам точно сподобається!

36 переглядів

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *